Михайличенко О.В.

Предмет та основні поняття музичної педагогіки (тези доповіді)

З видання: Михайличенко О.В. Теоретичні основи музичної педагогіки // Професійна підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва: від традицій до інновацій: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Полтавський державний педагогічний університет ім.В.Г.Короленка, 2008. – С.3-4.     

Музична педагогіка – це галузь педагогічної науки (загальної педагогіки), яка вивчає особливості освіти, навчання та виховання особистості у галузі музичного мистецтва. Музичну педагогіку слід відрізняти від окремих методик музичного навчання та виховання, так як вона є загальною наукою, зміст якої спрямований не на розвиток окремих музичних якостей людини, а на формування особистості.

Об’єкт музичної педагогіки – процес музичної освіти і виховання особистості.

Предметом музичної педагогіки слід вважати сукупність форм організації, методів, засобів та інших матеріальних і нематеріальних атрибутів музичного навчання й виховання, які складають цілісний процес професійної підготовки та формування особистості музиканта. Цей процес має конкретно історичний характер і відбувається відповідно із законами і закономірностями розвитку загальної педагогіки. Джерелами вивчення предмета музичної педагогіки слід вважати:

1. Музично-педагогічний досвід минулого. Це інституції створення, накопичення та збереження зразків музичних явищ в історії розвитку художньої культури. До цього слід віднести творчу спадщину композиторів, музикантів, діячів музичної культури, що представляє найкращі зразки музичних творів, виконавської майстерності, результати громадської, просвітницької та музично-педагогічної діяльності.

2. Сучасні музично-педагогічні явища та дослідження.  Це передусім досвід практичної діяльності музичних навчальних закладів по вихованню та підготовці професійних музикантів, окремих творчих шкіл та приватних методик музичного навчання й виховання.

3. Передовий науковий музично-педагогічний досвід. Тут мається на увазі вивчення та узагальнення результатів науково-експериментальної роботи дослідників у пошуках найефективніших технологій та оптимізації музичного навчання й виховання. Це дослідження науково-дослідних інститутів, лабораторій, науковців, працюючих над удосконаленням і поліпшенням вирішення проблем музичного навчання і виховання.   

Музична педагогіка, як галузь педагогічної науки, має свої категорії. Ці категорії, як і загально педагогічні, складають її основу з урахуванням специфіки музичної галузі.

Музична освіта — це процес і результат засвоєння музичних знань, вмінь і навичок, що свідчить про відповідний рівень опанування музичними явищами в аналітично-теоретичному або практично виконавському аспектах. Музична освіта функціонує у діалектичній взаємодії інституцій створення, накопичення музичного досвіду суспільства з процесами передачі та засвоєння цього досвіду майбутніми музичними фахівцями. Музична освіта регулюється відповідними законодавчими актами держави, які визначають її зміст та основні принципи. 

Закономірності музичної освіти — об’єктивні причини, що характеризують суттєвий зв’язок між суспільними та музичними явищами чи процесами, без яких неможливе ефективне здійснення музичного навчання і виховання. До них відносимо:

·                     відповідність змісту музичного навчання і виховання рівню розвитку музичної культури сучасного суспільства;

·                     залежність процесу музичного навчання й виховання від економічних умов забезпечення розвитку національної музичної галузі;

·                     орієнтованість змісту музичного навчання й виховання на національну музичну традицію.

Під принципами   музичної освіти в Україні розуміють основні теоретичні ідеї або вимоги, на яких базується музичний навчально-виховний процес. До них відносяться:

·                    Доступність музичного навчання і виховання кожному, незалежно від статі, національності та віросповідання.

·                    Рівність умов кожної людини для повної реалізації її музичних здібностей, всебічного розвитку.

·                    Гуманізм, пріоритетність в музичної освіті загальнолюдських духовних цінностей.

·                    Зв’язок з національною та світовою художньою культурою.

·                    Взаємозв’язок з досвідом музичної освіти інших країн. 

·                    Демократичність — вільність форм організації, методів, засобів музичного навчання і виховання.

·                    Науковість — музична освіта повинна організовуватися на основі передових науково-методичних досягнень музично-теоретичної думки та практично-виконавської діяльності.

·                    Ступневість та безперервність — забезпечення умов для елементарно-початкової, середньої та вищої музичної освіти.

·                    Креативність — створення умов для музичної творчості.

Музична освіта в Україні поділяється на елементарну (уроки музики в загальноосвітній школі, приватні уроки), середню (дитяча музична школа, або студія), вищу (училище, інститут, консерваторія, академія).

Вища музична освіта може бути спрофільована на педагогічну діяльність (музично-педагогічна освіта).

Музична освіта в Україні не є обов’язковою. Як складова частина соціальної системи суспільства вона розвивається і поширюється завдяки наявності рушійних сил.   

Рушійні сили музичної освіти — сукупність мотивації та протиріч, задоволення й вирішення яких забезпечує результативність, поліпшення та ефективність музичного навчання і виховання.

Мотивація — це сукупність мотивів або стимулів, що спонукають особистість до певної діяльності. Мотиви можуть бути матеріальні, соціальні та морально-психологічні. До перших можна віднести намагання людини від одержання музичної освіти мати матеріальні вигоди. До других —  прагнення стати музично освіченою людиною, мати престижну професію. До третіх — одержання морального задоволення від музичного навчання та професійної музично-естетичної діяльності.

Друга група рушійних сил — протиріччя. Це, насамперед, протиріччя між музичними знаннями, вміннями й навичками, вирішення яких забезпечує ефективність музичного навчання і виховання. У логіці організації навчально-виховного процесу ці протиріччя виникають, наприклад, між розумінням і нерозумінням, знаннями і незнаннями, вміннями і невміннями тощо. Поступове оволодіння наступним рівнем знань, вмінь і навичок змісту музичного навчання і виховання створює перспективу рушійної сили поліпшення та ефективності музичної освіти в цілому.

Музичне навчання — це процес передачі та засвоєння музичних знань, вмінь і навичок, передбачених навчальним планом. Музичне навчання має на меті оволодіння такими знаннями, вміннями та навичками практичної музично-естетичної діяльності, які б відповідали певному рівню музичної освіти. Музичне навчання здійснюється як державними закладами так і недержавними, або приватними установами, фізичними особами. Відповідно до цього музичне навчання поділяється на аматорське (любительське)  та  професійне.

Музичне виховання — це процес передачі та засвоєння музичних знань, вмінь і навичок, спрямованих на розвиток та формування музичних нахилів, здібностей, смаку, ідеалів, надихаючих особистість на практичну музично-естетичну діяльність. Музичне виховання у загальнопедагогічному контексті належить до системи обов’язкової виховної роботи сучасної української загальноосвітньої школи. Згідно із законодавчими актами про освіту в Україні музичне виховання учнів реалізується в школі на уроках музики і входить в державний (інваріантний) компонент змісту загальної середньої освіти. 

Форми організації музичного навчання й виховання — зовнішні характеристики музичного навчально-виховного процесу, що зумовлюються видами та характером музично-естетичної діяльності його учасників. Це практичні заняття (уроки), концерти, лекції, фестивалі, конкурси, екскурсії та ін.

Загальні методи музичного навчання й виховання — взаємодії між учасниками музичного навчально-виховного процесу, під час яких відбувається передача та засвоєння музичних знань, умінь, навичок практичної музичної діяльності  та розвиток особистісних музично-естетичних  якостей. 

Характерним є те, що в класичній педагогічній науці категорії навчання й виховання мають свої особливості. Тому визначення методів музичного навчання й виховання має свою специфіку, обумовлену комплексним творчим характером навчально-виховного процесу.

Загальні методи музичного виховання: а) методи формування музично-естетичної свідомості; б) методи організації музично-естетичної діяльності та формування досвіду практичної музичної творчості; в)методи стимулювання практичної музичної діяльності; г) методи музичного самовиховання.

Загальні методи музичного навчання: а) методи навчання теорії музики; б) методи навчання гри на музичних інструментах, співу та диригуванню; в) методи навчання та розвитку музичних якостей.